Chapter „Ріки течуть молоком, а на деревах росте ковбаса” або як агітували українців Західної Бойківщини переселятись у степові регіони УРСР у 1951 р.
Стаття присвячена агітаційно-пропагандистській діяльності радянської влади на Західній Бойківщині в 1951 році з метою переконання жителів переселятися на південь і схід радянської України. Оскільки виїхати мали всі, то поширення радянської ідеології серед мешканців області водночас мало підготувати...
Сохранить в:
| Главный автор: | |
|---|---|
| Формат: | Online |
| Язык: | украинский |
| Опубликовано: |
Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego
2025
|
| Предметы: | |
| Online-ссылка: | ONIX_20250307_9788383313153_1921 |
| Метки: |
Нет меток, Требуется 1-ая метка записи!
|
| Итог: | Стаття присвячена агітаційно-пропагандистській діяльності радянської влади на Західній Бойківщині в 1951 році з метою переконання жителів переселятися на південь і схід радянської України. Оскільки виїхати мали всі, то поширення радянської ідеології серед мешканців області водночас мало підготувати людей до майбутнього життя в колгоспах Півдня та Сходу України. Переселення стало наслідком угоди про зміну державного кордону від 15 лютого 1951 року, підписаної між Республікою Польща та Радянським Союзом. Власне тоді, понад 32 тисячі українців „викинуто” в південно-східні українські степи. Однак до цього, взимку-навесні 1951 року, радянські агітатори весь час говорили про „радянський рай”, який тече молоком і медом, де землю роздають усім, де на парканах висять ковбаси і сало, хліб намазують маслом кожен день, а люди їдять м'ясо не тільки на свята. Для досягнення поставленої мети пропагандисти заганяли людей у клуби та читальні, де читали лекції та показували фільми про багате життя під радянською владою. Згодом серед жителів села обирали делегатів, які виїжджали на місця майбутнього переселення: нехай побачать ці більшовицькі раї, напишуть про них у листах чи розкажуть, коли повернуться, а тоді люди будуть думати, що робити далі. Делегації показували електрифіковані будинки, жирних корів на зелених пасовищах, поля до самого горизонту та багато їжі. Молодь, яка перша виїхала на нове місце проживання, отримала завдання побудувати житло для майбутніх хвиль переселенців. Значна частина прибулої молоді на власні очі бачила всі реалії повоєнної відбудови в умовах комунізму на тих землях і в різний спосіб попереджала про це своїх рідних, закликаючи не кидати рідну землю. Загалом жителі Західної Бойківщини не довіряли агітаторам і відмовлялися від можливості жити на радянських чорноземах. Тож радянська влада вдалася до примусового вигнання місцевого населення із Західної Бойківщини. |
|---|